Обновится яко орля юность твоя; потому что Бог пакибытием обновляет юность нашу, как орлиную. Этим Давид указывает нам на дарование воскресения. Уподобил же обновляемых орлу, так как орел высокопарнее и царственнее всех птиц, и один может, не смежая очей, взирать на солнечное сияние.
Толкование на псалмы.
Блж. Феодорит Кирский
«Исполняющаго во благих желание твое». Поелику есть пожелание предосудительное, воспрещаемое Божественным законом, то кстати присовокупил Пророк: «во благих» ; потому что Владыка исполняет благия наши пожелания. «Просите» , говорит, «и дастся вам: ищите, и обрящете: толцыте, и отверзется вам. Всяк бо просяй приемлет, и ищай обретает, и толкующему отверзется» (Мф.7:7–8). «Ищите же прежде царствия Божия и правды Его, и сия вся приложатся вам» с избытком (Мф.6:33).
«Обновится яко орля юность твоя». И сие обновление в святом крещении даровал нам также Владыка, и отсекши ветхость греха, из состаревшихся соделал юными. Согласно с сим говорит Бог чрез Пророка Исаию: «терпящии» Меня «изменят крепость, окрылатеют аки орли» (Ис.40:31). Поелику при сотворении прияли мы в себя Божественныя и царственныя черты, а потом помрачили и повредили их всякаго рода греховными начинаниями; то пророческое слово обещает нам возстановление царскаго достоинства; потому что орел есть царственная птица, и ему вверено царство пернатых. Открывает же нам Пророк и самый образ Божественной щедрости.
Евфимий Зигабен
Исполняющаго во благих желание твое, обновится, яко орля, юность твоя.
Благослови, говорит, душа моя, Господа, за то, что Он насыщает благами, которых ты алчешь, или желаешь. Некоторые, в числе которых и Исихий , разумели здесь под желанием благ желание обожания, которого пожелав, Адам поспешил насытить таковое свое желание. Но Бог, говорит, насыщает, душа моя, желания твои благами чрез послушание. Посему, памятуя все сии благодеяния, прославляй всегда столь много благотворившего тебе Господа. И как орел обновляется и юнеет, роняя старые перья и пуская новые: так и ты, душа моя, обновишься и сделаешься юною, свергнув с себя старость, производимую страстями и происходящею из них немощью и приобретая чрез покаяние новые добродетели.
Вот слова Исихия : И какое наше желание? Получить имя богов. Сего пожелав, Адам вкусил запрещенной снеди; после чего сие наше желание исполнил благами Господь, сделав нас чрез дар крещения сообразными с Самим Собою; почему по благодати мы и называемся богами. Феодорита : Поскольку есть желание и ложное, запрещаемое законом Божиим; то хорошо прибавил: во благих. Ибо Владыка исполняет благие наши желания: просите, говорит, и дастся вам. Дидима : Исполняет во благом желание твое, потому что у праведника всякое желание есть благое.
По словам Евсевия : Бог во 1) сделал очищение наших грехов, во 2) исцелил болезни, в 3) избавил кровью Единородного Сына своего от тления, в 4) побуждаясь своею милостью увенчал дарованием сыноположения; потому что, по словам Феодорита , венец зависит от благодати и человеколюбия; в 5) исполнил духовных благ. Слова Афанасия : Орлом изображается дар воскресения; ибо мы, посеваясь тленными, воскреснем нетленными; так что не будем более ветшать и приходить в тление. А уподобив обновляемых высокопарному и царственному орлу, который открыто может смотреть на свет солнца, сим, по словам Евсевия , изображает обновление души и возлетание от земли на небо и будущую жизнь ее в крайнем свете. И этот орел есть Христос, согласно с сказанным: как орел покрывает гнездо свое, и с сим: невозможно мне постигнуть следов орла летящего; так как божеское естество недоступно для разума, Феодорита : Обновлением орла изображает новотворение, даруемое чрез святое крещение. Сие новотворение даровал нам Владыка чрез всесвятое крещение, и, изгладив старость греха, из старых сделал нас новыми. Согласно с сим Бог говорит и чрез пророка Исаию: с терпением ожидающие Господа получат новую крепость; вырастят перья, как орлы. Поскольку мы при создании получили божественные и царственные свойства, потом мы очернили и повредили их многоразличными греховными делами: то посему чрез сие пророческое слово он обещает нам возвращение царственности. Ибо сия птица (т. е. орел) есть царственная и получившая царство над птицами. Заметь здесь, что орел, хотя подновляется, но умирает, когда кость носа его от старости сгорбится и опустится ниже рта его и он не может более есть, как говорит Аристотель в повествовании о животных: орел, умирает, когда зоб его, сгорбившись, закроет ему рот.
Духовный смысл иконы "Яко орля крылья" раскрывается в 12 главе Откровения Иоанна Богослова: И даны были жене (Церкви Верных) два крыла большого орла (Царская Самодержавная власть), чтоб на летела в пустыню (изолировала себя от мира сего) в свое место (исконные Святорусские земли) от лица змия антихриста) и там питалась в продолжение времени, времен и пол-времени (три с половиной года) (Откр. 12,14).
На иконе Матерь Божия венчает Двуглавого орла, в руке Она держит райскую лилию - благая весть о грядущем Православном Царе: И родила она (Церковь последних времен) младенца мужеского пола (Русского Православною Царя), которому надлежит пасти все народы жезлом железным (силою подчинит себе все народы), восхищено было дитя ее к Богу и престолу Его (помазан на Царство) (Откр. 12,5).
Скипетр и Держава в лапах Двуглавого орла, а также Царские короны на его главах указывают на то, что речь идет о Царе из рода Романовых. Радуга над всем изображением, переходящая в земной шар, может означать, что это будет грядущий Царь-победитель, и после очищения земли наступит мир и благоденствие.
Копия иконы "Яко орля крылья" начала свой победный путь из Москвы 5-го марта 2004 года через Владимирскую епархию в Нижегородскую. В одном из монастырей, во время освящения иконы, она сильно благоухала, после слов священника: "...покрой нас кровом крилу твоею...". В это время в Храме находилась чудотворная икона Божий Матери “Феодоровская". Икона прошла с крестным ходом по г. Нижний Новгород на Пасху 2004 года. Во время крестного хода в Дивеево по канавке Божией Матери, икона замироточила, далее икона участвовала в Царском Крестном ходе в Москве 17 июля 2004 года, являла чудеса, укрывала от гонителей, вразумляла и просвещала. Повторилось мироточение на крестном ходе 21 сентября 2004 года и продолжалось несколько дней.
На севере было явление одной рабе Божией Царя Николая Второй, в руках он держал икону "Яко орля крылья" - это завет Царя-искупителя греха неверности своему Богопомазаннику нам грешным. Икона сия - Имперская, для Церкви, уходящей в пустыню, как внешнюю, так и внутреннюю. Другой рабе Божией от иконы был голос: "У кого моя икона в доме - помогу спастись".
Царь Неба Царя земна миром ограждает
И знамение мирное ему представляет.
Знамение же сие: ветвь райского сада,
Радуга небесна — знак мирный и отрада,
Зрят мир той вечный главы Орле разделенны,
Пречистою Девою зде совокопленны.
Миродательница бо Себе изобрала
Две крыле Орла, мирно в нем жить возжелала,
Глаголя: зде вселюся да живу вовеки,
Аки в Горнем Сионе с ангельски лики.
Даны суть Жене крыле две Орла велика,
А Жена орлу в союз мирный довека.
Орел како, и когда юность обновляет,
О том, кто разумеет, да отвещавает.
Мы же зрим яве Орла Царска обновленна
Кав..ю во Нея Сыном украшенна.
Миротворцы предстоят от пещер святии,
Матери с Сыном за мир благодаря сии.
Видя, яко над змием победу преславну
Даде щедрот, да даст тако и над львом равну.
Яко сотрен змий, и лев, сице пораженный
Будет, Богородичен враг той загражденный.
Царь же благочестивый будет победитель
Всегда, в недрах Матери Христове покровитель.
Молитва пред иконой “Самодержавная”
Царице моя преблагая, надеждо моя, Богородице, приятилище сирых и странных предстательнице, скорбящих радосте, обидимых покровительнице! Зриши мою беду, зриши мою скорбь, помози ми яко немощну, окорми мя яко странна. Обиду мою веси, разреши ту, яко волиши: яко не имам иныя помощи разве Тебе, ни иныя предстательницы, ни благия утешительницы, токмо Тебе, о Богомати, яко да сохраниши мя и покрыеши во веки веков. Аминь.
Молитва Пресвятой Богородице
О Пресвятая Госпоже Владычице Богородице! Вышши еси всех Ангел и Архангел, и всея твари честнейши, помощница еси обидимых, ненадеющихся надеяние, убогих заступница, печальных утешение, алчущих кормительница, нагих одеяние, больных исцеление, грешных спасение, христиан всех поможение и заступление. О, всемилостивая Госпоже, Дево Богородице, милостию Твоею спаси и помилуй БЛАГОВЕРНОГО ГОСУДАРЯ нашего (егоже имя, Ты, Господи, веси) и весь Царствующий Дом. Спаси, Госпоже, и помилуй раб Твоих, Святейший правительствующий Синод, и преосвященныя митрополиты, архиепископы и епископы, и весь священнический, и иноческий чин, и Благоверных правительствующий Синклит, и военачальников, градоначальников и Христолюбивое воинство, и доброхоты, и вся православныя Христианы ризою Твоею честною защити: и умоли, Госпоже, из Тебе без семени воплотившагося Христа Бога нашего, да препояшет нас силою Своею свыше, на невидимыя и видимыя враги наша. О Всемилостивая Госпоже Владычице Богородице! Воздвигни нас из глубины греховныя, и избави нас от глада, губительства, от труса и потопа, от огня и меча, от нашествия иноплеменных и междоусобныя брани, от напрасныя смерти, и от нападения вражия, и от тлетворных ветр, и от смертоносныя язвы, и от всякаго зла. Подай, Госпоже, мир и здравие рабом Твоим, всем православным христианом, и просвети им ум и очи сердечныя, еже ко спасению: и сподоби ны грешныя рабы Твоя царствия Сына Твоего, Христа Бога нашего: яко держава Его благословенна и препрославленна, со безначальным Его Отцем, и с Пресвятым и благим и животворящим Его Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
Царская лампада перед иконой «Яко орля крылья». Фото конца XIX - начала XX вв.
 |
http://elessar-estel.livejournal.com/1044.html
Не знаю, как для вас, а для меня эти слова были непонятны:)
Псалом Давиду, 102.
1. Благослови, душе моя, Господа, и вся внутренняя моя имя святое Его.
2. Благослови, душе моя, Господа, и не забывай всех воздаяний Его,
3. Очищающаго вся беззакония твоя, исцеляющаго вся недуги твоя,
4. Избавляющаго от истления живот твой, венчающаго тя милостию и щедротами,
5. Исполняющаго во благих желание твое: обновится яко орля юность твоя.
Псалом принадлежит Давиду.
По содержанию настоящий псалом — хвалебный; здесь пророк Давид излагает свою благодарственную молитву к Богу за полученные от Него благодеяния и перечисляет сами благодеяния.
1-2. Обращаясь к душе своей, иначе — к самому себе, пророк Давид говорит: Прославляй, благослови, душа моя, Господа, и "и вся внутрeнняя моя" — все мои душевные силы прославляйте Его святое имя. Прославляй, душа моя, Господа и не забывай всех благодеяний ("воздаяний") Его.
Пророк возбуждает себя, а вместе и каждого из нас к прославлению Бога за Его благодеяния всем существом, всеми силами, т. е. сердцем (ср.: Пс. 110, 1), устами (ср.: Пс. 108, 30) и делами (ср.: Мф. 5, 16).
Прославляй, душа моя, Господа, прощающего ("очищающаго") все твои согрешения и исцеляющего все твои недуги (т. е. душевные и телесные немощи).
Избавляющего тебя или жизнь твою от тления ("от истления", русск. перевод — от могилы) и окружающего ("венчающаго") тебя Своими милостями и щедротами, исполняющего во благо, или ко благу, твои желания, так что как бы юность твоя возвратится к тебе, как у орла возобновляется с нарастанием новых перьев сила, утраченная с выпадением старых.
6. Творяй милостыни Господь, и судьбу всем обидимым.
7. Сказа пути Своя Моисеови, сыновом Израилевым хотения Своя.
8. Щедр и Милостив Господь, Долготерпелив и Многомилостив.
9. Не до конца прогневается, ниже во век враждует,
10. Не по беззаконием нашим сотворил есть нам, ниже по грехом нашим воздал есть нам.
11. Яко по высоте небесней от земли, утвердил есть Господь милость Свою на боящихся Его.
6-7. И все это совершает Господь единственно по Своей безмерной милости, которую Он обнаруживает особенно к тем, кого обижают:
Господь творит Свою милость и праведный суд ("судьбу") всем обижаемым ("обидимым").
Таковыми обижаемыми были некогда израильтяне, и вот Господь указал ("сказа") Моисею пути Свои, т. е. спасительные пути Своего благого промышления об израильском народе, и всем израильтянам (через Моисея) открыл волю Свою ("хотения Своя"), разумеется, в заповедях, которыми устроялась жизнь народа.
8-9. Продолжая исчисление благодеяний Божиих, за которые должно прославлять Бога, Псалмопевец говорит: Господь щедр и милостив, долготерпелив и многомилостив. Он не до конца гневается ("не до конца прогневается") и не вовек негодует ("ниже в век враждует").
10-11. Вообще Господь неизреченно милостив.
Он поступал с нами ("сотворил нaм") не по беззакониям нашим и не по грехам нашим воздал нам (а, разумеется, по Своей милости), ибо как высоко небо над землею, так поставил Он ("утвердил eсть") милость Свою на боящихся Его, т. е. милость Божия неизменна и неизмерима.
12. Елико отстоят востоцы от запад, удалил есть от нас беззакония наша.
13. Якоже щедрит отец сыны, ущедри Господь боящихся Его.
14. Яко Той позна создание наше, помяну, яко персть есмы.
12-14. Такая великая милость Божия к нам выражается, между прочим, в том, что: Он удаляет от нас наши беззакония так же далеко, как далеко ("eлико") отстоит восток от запада (значит — совершенно очищает нас от грехов). Как отец милует ("якоже oтец щедрит") своих детей, так Господь милует боящихся Его (ср.: ст. 11), потому что Он знает наше создание, т. е. как и из чего мы созданы, помнит, что мы прах, т. е. созданы из праха земного. Иначе — Господь знает, что люди, как созданные из праха, слабы и немощны и после грехопадения своего прародителя уже слишком склонны падать и грешить (Иов. 14, 4; Пс. 50, 7). Зная это, Господь снисходит к их немощам, как отец к своим детям, и прощает им согрешения их.
15. Человек, яко трава дние его, яко цвет сельный, тако оцветет,
16. Яко дух пройде в нем, и не будет, и не познает ктому места своего.
17. Милость же Господня от века и до века на боящихся Его,
18. И правда Его на сынех сынов, хранящих завет Его, и помнящих заповеди Его творити я.
15-16. Человек, в самом деле, крайне слаб и немощен: человек — как трава дни его жизни — как цветок полевой ("сельный"), так скоро отцветает он: как только — "яко дух пройде в нем" и его уже более не будет, то он уже более не знает ("ктому не познает") места своего, т. е. покидает место свое.
17-18. Но если с разлучением души от тела прекращается наша здешняя жизнь, зато милости Божии к нам не прекратятся и после этого. Милость же Господня к боящимся Его (ср.: ст. 11 и 13) продолжается навсегда ("от века и до века"). Праведное за добродетельную жизнь воздаяние ("правда") Его простирается даже на внуков ("на сынех сынов") тех, которые хранят завет Его и (не нарушают) помнят заповеди Его, чтобы исполнять их (ср.: Исх. 20, 6).
19. Господь на небеси уготова престол Свой, и Царство Его всеми обладает.
20. Благословите Господа вси Ангели Его, сильнии крепостию, творящии слово Его, услышати глас словес Его.
21. Благословите Господа вся силы Его, слуги Его, творящии волю Его.
22. Благословите Господа вся дела Его, на всяком месте владычества Его, благослови, душе моя, Господа.
19. Милости Божии к людям не прекращаются с окончанием земной жизни потому, что Господь приготовил Себе престол на небе (т. е. в мире духовном, куда переселяются души умерших), и Его царство, следовательно, обладает всеми, так что и небо и земля (подножие Его, Ис. 66, 1) в Его обладании; живущие на земле и отходящие с земли - все в Его власти и все могут получать от Его щедрот.
20-22. В заключение пророк Давид призывает к прославлению Бога Ангелов (ст. 20-21) и всех вообще тварей (ст. 22) и, наконец, побуждает к тому же себя самого (ст. 22).
Прославляйте Господа все Ангелы Его, сильные по крепости своей настолько, чтобы слышать голос слов Его, т. е. сильные или способные выслушивать и понимать волю Его, и исполняющие Его веление ("творящии слово Его"). Прославляйте Господа, все силы Его, т. е. все силы небесные или все чины ангельские, Его слуги, исполняющие Его волю.
Призвав Ангелов к прославлению Бога, пророк побуждает к тому же и все вообще создания Божии: прославляйте Господа все и на всяком месте владычества Его находящиеся создания Его, т. е. все творения Божии, не только бессловесные, но и предметы неодушевленные (вся вселенная действительно прославляет Бога, свидетельствуя своим мудрым устройством о высочайших совершенствах Творца (ср.: Пс. 18, 2).
Призывает пророк все создания к прославлению Бога с той целью, чтобы этим сильнее побудить людей к славословию Бога. Если должны хвалить Творца бессловесные и неразумные твари, то не тем ли более должны славословить Его люди, получившие от Него несравненно большие и величайшие блага.
Вот почему в заключение пророк, обращаясь к себе самому, и говорит: благослови, душе моя, Господа. Так учит нас пророк Давид прославлять Бога за Его благодеяния!
Участвуя в Божественной Литургии не менее одного раза в неделю (как положено христианину), мы уже понимаем смысл большинства песнопений этого главного христианского богослужения. Литургия становится такой близкой сердцу. Христианин, можно сказать, сродняется с ней, с ее величественными и в то же время доступными для восприятия, простыми песнопениями и возгласами. Но все-таки проверим себя — не остается ли в знакомых текстах чего-то непонятного, либо того, что понимается нами не правильно.
Известно, что Литургия начинается победным возгласом «благословенно Царство Отца и Сына и Святаго Духа» и — великой ектенией. «Миром Господу помолимся…» Многие понимают эту фразу так: «Все вместе Господу помолимся». Однако на самом деле, в слово «миром» вкладывается смысл «примирившись со всеми». В церковнославянском тексте «ми ром» пишется через «и ». В этом случае «мир» обозначает «спокойствие, тишина». (А слово «мi р» с буквой «i » обозначает «вселенную, род человеческий» и некоторые другие понятия.) Таким образом, правильный перевод первой фразы мирной ектеньи может быть таким: «Возведя ум к небесам и примирившись со всеми, — помолимся Господу» .
Следующая фраза «… о свышнем мире, и спасении душ наших, Господу помолимся» подтверждает, что речь идет именно об этом. Ведь по учению святых отцов, «где мир помыслов, там почивает Сам Господь Бог».
«Благослови, душе моя, Господа…» Такими словами 102-го псалма св. царя Давида молящиеся прославляют милосердие и величие Бога, встречи и соединения с Которым они ожидают во время Литургии — в таинстве Евхаристии. «Благослови, душе моя Господа и вся внутренняя моя Имя святое Его». Слово «внутренняя» обозначает скрытое внутри человека, в данном случае, — его чувства, помышления, устремления воли. Здесь уместно вспомнить заповедь о любви к Богу, данную Спасителем, — «…возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всею крепостию твоею, и всем разумением твоим… » (Лк.10.27).
Слова «…исполняющаго во благих желание твое» можно понимать не только как исполнение благих желаний, но и выражение пророчества о воскресении мертвых и «исполнение», то есть «наполнение содержанием, осуществление, упокоение» с праведными («во благих»), «желания твоего», то есть, устремленности твоего сердца, веры, и — самой души.
Продолжает это пророчество о воскресении следующая часть стиха — «…обновится яко орля юность твоя» . Сравнение с орлом — это воспоминание о воскресшем из мертвых Иисусе Христе, благодаря Которому в будущей жизни праведник получает вечное обновление. Вообще, в представлении народов Востока, орел — это таинственная, отважная (живущая в горах) птица. Она парит высоко над землей и, может быть, от сильных холодных ветров быстро стареет, но каждый год «обновляется» , вновь становится молодой и сильной (вероятно, обновляется ее оперение). Кроме того, считалось, что только орел среди всех других птиц способен смотреть на солнце, не закрывая глаза. Так псалмопевец изображает восход души от земли на небо, в область вечного света, и этим, конечно, пророчествует о Христе, Чья Плоть первой воскресла нетленной во уверение и обожение (соединение с божественной природой Христа) всех нас.
«Благослови, душе моя, Господа, … благословен еси, Господи», — так заканчивается первый псалом-антифон (антифон — значит, исполняемый на два хора поочередно, по одному стиху). Прозвучало первое «слово» , сказанное на Литургии в прославление Господа Иисуса Христа. Шаг за шагом живописуемый образ становится все ярче, все ближе. Следующий антифон уникален тем, что в нем, в этом ветхозаветном тексте, написанном за тысячу лет до боговоплощения, пророчески приводятся слова знаменитой нагорной проповеди Спасителя — перечисляются Заповеди Блаженств.
В цьому році Мгарський Спасо-Преображенський монастир святкує ювілей - двадцяту річницю відродження обителі. Довгих 58 років це святе місце перебувало в запустінні і знехтуванні. Тут розміщувалася військова частина, потім склади, піонерський табір... Безкінечно довгим та сумним був цей час для віруючих людей. Але всьому приходить кінець, скінчився і він. 15 травня 1993 року в обителі відправили першу Літургію; 13 лютого 1994 року звершили перше постриження в ченці. Монастир розпочав нове життя. Пропонуємо вашій увазі короткий екскурс до історії, хроніку подій того часу: повернення монастиря державою Православній Церкві.
Після того, як у 1935 році усіх ченців вигнали, Мгарський монастир було закрито. Ще на початку 30-х на території монастиря розташували патронат для дітей «ворогів народу». З 1937 року тут знаходився дисциплінарний батальйон, з 1946-го - військові склади, а у 1985 - піонерський табір.
«Склалося так, що драматичною виявилась історія монастиря за радянського періоду, що, як не парадоксально (а може й закономірно), завершилася його відродженням. Важко, повільно, але і в Радянську державу, в її «керівну та спрямовуючу» силу - КПРС почали проникати нові, свіжі віяння. Іще в 1977 році група ентузіастів-краєзнавців порушила питання про відзначення 1000-ліття Лубен, згодом ця справа одержала офіційне визнання, нею почали опікуватися органи влади. «Я сам тоді був другим секретарем Лубенського міськкому партії, - писав Л. М. Діденко, на той час голова Лубенської районної Ради народних депутатів, - і безпосередньо брав участь як у плануванні, так і в організації робіт, зокрема в вирішенні долі монастиря».
Спочатку в декого були задуми залишити споруди історичною та архітектурною пам"яткою, розмістивши поряд туристський комплекс. Але проведене через газету опитування лубенців схилило всіх остаточно до думки, що єдино правильне розв"язання питання - це відновлення монастиря і як пам"ятки, і як церковно-господарьскої організації.
У 1987 році почалась реставрація. Організували на місці Полтавську дільницю Чернігівських реставраційних майстерень, яку очолив творчий будівельник Я. О. Назарець, а з ним почали працювати ще 8 місцевих майстрів. Згодом дільниця стала Лубенською. За допомогою київської «Укрпроектреставрації» виготовлялись локальні проекти - спочатку на консервацію, потім - і на реставрацію. Створили власну майстерню, проклали дорогу, провели водопровід, електролінію. Якщо кошти виділяло обласне управління капітального будівництва, то матеріалами забезпечували практично всі колгоспи району, ряд міських підприємств (завод «Комсомолець», ремонтно-механічні майстерні, меблевий комбінат та ін.).
Справу було зрушено. Тепер пам"ятку архітектури - ансамбль Мгарського монастиря - передано його споконвічному господареві. Чернеча громада має змогу розвиватися, діючи на благо не тільки лубенців, а й усієї України».
Віруючі та навіть невіруючі люди, громадські діячі виявляли ініціативу та брали активну участь у поверненні монастиря. Як це не дивно, сприяли цьому навіть партійні діячі.
Таким чином, ще наприкінці 80-х років стараннями релігійної громади, яка складалася із мешканців села Мгар та сусідніх сіл, при підтримці місцевої сільради та колгоспу, вдалось повернути скитську церкву Святителя Афанасія та улаштувати для звершення богослужіння. Згодом, на початку 1990-х, вона була освячена на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.
ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ
Вирішувати долю Мгарського монастиря
Нині реставруються будівлі Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, заснованого 1619 року... Але поки що йдеться про монастир як відому республіканську пам"ятку архітектури. Цілком приєднуючись до цього, в той же час не можемо не звернути увагу, що практично ні на яких рівнях досі не обговорюється питання про його культове призначення.
Щоправда, ще 1988 року, коли відзначалося 1000-ліття християнства на Русі, в розмові з Полтавським єпископом Савою тодішній голова виконкому міської Ради народних депутатів В. М. Канупа висловив згоду на передання монастиря Церкві...
Під час освячення в липні 1990 року Кургану Скорботи - місця поблизу Мгарського монастиря... - секретар Синоду Української Православної Церкви єпископ Іонафан в інтерв"ю з приводу майбутнього монастиря сказав: «Бачу його діючим...».
Тож ми, і віруючі, і невіруючі, закликаємо світську й церковну владу, не зволікаючи, спільно приступити до розв"язання цього наболілого й актуального питання, об"єднавши матеріальні можливості і дбаючи про духовність нашого народу.
К. Ілющенко, заступник голови церковної ради Свято-Троїцької церкви.
О. Разіна, староста Різдво-Богородицької церкви.
Т. Тішина, відповідальний секретар міської організації Українського товариства охорони пам"яток історії та культури.
Н. Гарбуз, лікар Центральної районної лікарні.
А. Єфремова, викладач дитячої музичної школи, самодіяльний композитор.
В. Малик, письменник, лауреат республіканської літературної премії ім. Лесі Українки.
Б. Ванцак, заслужений журналіст Української РСР.
Липень 1991 р.
Виконком обласної Ради народних депутатів. Редакції газети «Червона Лубенщина».
Виконком Лубенської міської Ради народних депутатів повідомляє, що з цього боку немає заперечень про передачу Мгарського монастиря Українській Православній Церкві...
Голова виконкому І. С. Коломієць
Серпень 1991 р.
Київ, Українська Православна Церква, митрополитові Філарету
Ваше Блаженство!
У липні 1991 року Вам було направлено лист, а також лубенську газету з листом-зверненням... На жаль, до цього часу ніякої відповіді від Вас на це ми не одержали... Редакція просить Вас вжити усіх залежних від Вас заходів та поінформувати про це насамперед віруючих Лубенського району, які не розуміють, чому досі немає ніякої відповіді.
Зав. відділом листів газети
«Лубенщина» жовтень 1991 р.
Б. Ванцак
Відділ листів газети «Лубенщина»
Шановні працівники редакції!
Висловлюю вам щиру вдячність за ваше піклування про долю святих наших храмів та обителей.
Сьогодні, дякувати Богові, на Україні відкривається чимало монастирів - наша Церква налічує їх вже 32.
Для відродження колись славетного Мгарського монастиря ми також зможемо надати матеріальну допомогу, якщо буде прийнято рішення про його передачу Церкві.
При цьому повідомляємо, що питання про відкриття Мгарського монастиря може бути розглянуте на архієрейському синоді Української Православної Церкви при наявності прохання архієпископа Полтавського і Кременчуцького Сави...
З повагою, Філарет, Митрополит Київський і всієї України.
Листопад 1991 р.
Полтава, Єпархіальне управління, Архієпископові Саві
Ваше Преосвященство!
Посилаємо Вам газету з новою публікацією щодо долі Мгарського монастиря, в якій наведено й відповідь Митрополита Київського і всієї України Філарета.
На превеликий жаль, Ви не удостоюєте нас, а отже - й десятків тисяч лубенців, читачів газети, своєї відповіді. Це не може не викликати здивування і навіть тривоги...
З повагою, завідуючий відділом листів
Грудень 1991 р.
Б. Ванцак
Нова історія старого монастиря
«8 травня 1993 р. Високопреосвященнійшим Архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Феодосієм був призначений перший у пореволюційний період Намісник Мгарського Спасо-Преображенського монастиря ігумен о. Філіп (Осадченко). З цього моменту почалася нова історія діяльності старого монастиря. Багато довелося пережити йому за довгі 375 років. Двічі, в ХVІІ та ХVІІІ ст., горів і знову відбудовувався собор. Дісталось монастирю і при поляках, і при радянській владі. Кого тут тільки не було - і автокефали, і військові, й піонери... Та прийшло свято й на це, Богом обране місце!
Ось лише деякі уривочки зі щоденника ієромонаха Іларіона:
«15.05.93. Служиться перша літургія в день пам"яті свт. Афанасія, Патріарха Царгородського, Лубенського Чудотворця, та молебень Святителя. Обідня здійснюється в Спасо-Преображенському соборі. На тлі варварськи пошкоджених фресок та опалої штукатурки яскраво виділяється свіжою зеленню трава, накидана на земляну підлогу собору. Весняний запах свіжоскошеної трави, змішуючись із запахом ладану, створюють надзвичайний аромат, і в серцях людей, які прийшли на це свято, вселяється надія.
До 20 грудня Богослужіння відбуваються в скиту, від холоду зводить пальці.
20.12.93. Перша служба в Теплій церкві, нарешті запустили опалення, у церкву й трапезну пішло живодайне тепло.
02.02.94. Уперше задзвонив дзвін.
13.02.94. Перше постриження в ченці.
15.02.94. Перше причастя перших монахів...»
Небагато минуло часу з першої служби в соборі, а скільки вже пережито, скільки хвилювань, радості, смутку (а то й сліз)... Не минає і без НП: то спалахнула баня, то вийшов із ладу глибинний насос, і монастир лишився без води. Потрібні оперативні рішення, доводиться і до голів колгоспів, і (на той час) представника Президента в районі. Важко монастирю, і коли б не допомога людей, для яких такі поняття, як духовність, віра, совість - не порожній звук, було б набагато важче.
Із труднощами передається монастирю його ж власність. А колись же відбирали з легкістю, найменший супротив придушувався терором. Представники радянської влади не церемонились ні з людьми, ні зі святими. Собор монастиря було розорено, склепи розкриті й осквернені. Досі на храмових фресках, які вціліли, зяють сліди від куль. Нова влада хотіла знищити саму віру, саму Церкву Христову. Однак її прислужники забули сказане Христом про Церкву: «І ворота пекла не здолають її». Ми твердо знаємо, що суд Божий воздасть душогубам по ділах їхніх. Православна Церква завжди протистояла насильству міцністю Духа, силою віри та упованням на Бога.
У буднях копіткої праці відбувається велике чудо - відродження Святої обителі, ті, хто стоїть біля джерел цього Відродження, усвідомлюючи велику відповідальність, покладену на них Господом Богом, віддають увесь свій талант і всі сили, аби не потух, а розгорівся ще яскравіше вогонь духовного маяка на нашій багатостраждальній землі.
Відрадно відзначити, що серед людей, наділених владою, є ті, хто розуміє потреби Церкви, усвідомлює, що, не вийшовши з кризи духовної - не можна вийти з кризи економічної та політичної, що насилля над духом губить особистість, а отже, й державу, що складається саме з цих особистостей. Заради справедливості слід згадати ще 1988 рік, коли вшановувалося 1000-ліття Лубен. Для відзначення цієї дати багато поклопоталися спочатку краєзнавці, потім влада, ентузіазм виявило населення Лубенщини. Завдяки розумінню та клопотанню міськкому Компартії України, який тоді очолював А. М. Соболєв, командування Київського військового округу погодилось на виведення з території монастиря військової частини і передачу його спочатку місцевій цивільній владі, яка згодом передала його справжньому власникові - Церкві. Тоді ж було створено реставраційну бригаду. Розуміючою людиною, на щастя для монастиря, виявився колишній представник Президента України в районі, а тепер голова районної Ради народних депутатів Л. М. Діденко. Його велику допомогу в передачі монастирських споруд, організації різних трудових колективів для надання шефської матеріальної допомоги високо цінить уся братія і молиться за нього.
Та монастир не може підтримувати свою життєдіяльність лише за рахунок пожертвувань, особливо нині, коли відбувається різке падіння життєвого рівня населення. І нехай господарство в обителі невелике, та воно допомагає вижити, саме вижити, бо в час економічної розрухи в державі питання стоїть не про життя, а про виживання.
Будь яке господарство вимагає постійних турбот, але, як каже народна мудрість: «Молитва і труд усе перетруть». Бог милостивий і благодаттю своєю дає силу й терпіння. У ченцях і послушниках, які відроджують до життя Святу Обитель, живе непогасна віра у Промисел Божий, велика надія на силу Духа Святого і всепереможна Любов, заповідана нам Господом нашим Ісусом Христом.
Розвивається в монастирі й художній промисел - це різноманітні вироби з дерева, як, наприклад, підсвічники з зображенням монастирського собору, хрест з розп"яттям та ін. Усе це виконано талановито, з художнім смаком.
Проводиться ремонт собору, недалекий той час, коли зазвучать у ньому молитва й співи, і він наповниться життям, і в таїнстві Богослужінь зійде на нього Благодать Святого Духу. Братія вірить, що в відроджений собор буде повернено з Харкова мощі Святителя Афанасія, Патріарха Царгородського, Лубенського Чудотворця.
Мало поки що в монастирі ченців, але головне те, що склався кістяк братства - це ті, хто першими прийшли сюди і, побачивши мерзоту запустіння, почали трудитися. Треба було впорядковувати територію, відремонтувати житловий фонд, посадити город і зробити багато іншого. Були й такі, кого попросили піти. Але для тих, хто лишився, монастир став рідною домівкою.
Духовною лікарнею називають у народі монастир, і вже приходять сюди страждучі та обтяжені й знаходять утіху в молитві, в проповіді священика, а то й просто в доброму слові співчуття.
Мгарський Спасо-Преображенський монастир відроджується і вже приносить духовні плоди, які з Божою допомогою, сподіваємось, будуть примножуватись і наповнювати життя великим змістом, і щодня буде підноситись до Господа молитва за нашу рідну Вітчизну: «Спаси, Господи, люди твоя и благослови достояние Твое, победы православным христианам на сопротивныя даруя и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство. Аминь», - писав у 94-му намісник монастиря, архімандрит Филип, нині священноархімандрит обителі, митрополит Полтавський і Миргородський. Багато води збігло за цей час, багато було зроблено. Сьогодні монастир має орні землі, тваринницьке господарство, пасіку та пекарню, олійницю та молочний цех, займається видавничою діяльністю. Зросла кількість ченців, сформувалась братія. Неухильно звершуються добові богослужіння.
«Обновится яко орля юность твоя », - звертався Духом Святим цар Давид до душі. Обновилася й Мгарська обитель, а з нею і нове церковне літургійне життя. Стали стікатися віруючі люди за тим, щоб, беручи участь у Святих Таїнствах Церкви, відновляти свої душі. Як би ворог роду людського не намагався знищити Церкву Православну, здолати він її не може, бо Господь обіцяв своїм вірним чадам: «...и се, Аз с вами есмь во вся дни до скончания века. Аминь ».
Хочеться подякувати усім, хто працював і працює заради відновлення обителі, привітати з цим ювілеєм і побажати міцного здоров"я та натхнення у праці. Та хай Господь ніколи не залишає нас своєю милістю.
Підготував ієродиякон Даниїл (Корчевий)
за архівними матеріалами монастиря
Мгарський монастир